Виховна година до Дня Збройних Сил України

6 грудня 2024 року студенти груп 33 спеціальності 075 «Маркетинг»; 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» і 11 спеціальності 071 «Облік та оподаткування» під керівництвом кураторів Валентини ШАЛАР та Галини РИРМАК провели виховну годину до дуже важливого для нашої країни свята – Дня Збройних Сил України. Це свято актуальне як ніколи, адже українські воїни сьогодні захищають нашу землю від російських окупантів.

Свято було започатковано постановою Верховної Ради України у 1993 році. Дата святкування була обрана не випадково – саме 6 грудня 1991 року було ухвалено Закон України «Про Збройні Сили України». Воістину загальнонаціональним це свято стало після початку широкомасштабного нападу російської федерації на Україну.

Сьогодні наш навчальний заклад втретє відзначає День Збройних Сил України в умовах великої війни за державний суверенітет і незалежність України, за право українського народу на вільне життя у вільній країні.

На виховному заході були присутні військовослужбовці Збройних Сил України і учасники російсько-української війни: СИДОРКЕВИЧ Петро Володимирович – учасник війни, старший сержант Збройних Сил України, викладач нашого навчального закладу; КИРЛАН Михайло Трохимович – учасник війни, старший сержант зводу десантно-штурмових військ Збройних Сил України 79 «Таврійський десант», кавалер нагрудного почесного знаку Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та відзнаки Президента України «За оборону України»; БОЙЦУН Сергій Михайлович – учасник війни, солдат Збройних Сил України.

Присутніх військовиків із святом Дня Збройних Сил України привітав дует «Мелодія двох сердець» у складі Ірини Палісіки та Наталії Лисенко з піснями «Люди титани» та «Непереможна Україна».

Студенти першого курсу Даринка Скуртол та Денис Парапір розповіли про значення Дня Збройних Сил України. За Конституцією, армія відповідає за оборону країни, захист її територіальної цілісності, суверенітету й недоторканності. До складу Збройних Сил України входять три основні види військ: Сухопутні війська, Повітряні сили та Військово-морські сили. Розповідь супроводжувалась: Гімном Сухопутних військ, Повітряних сил України та Військово-морських сил.

Студенти третього курсу Ворнікой Даніель та Лук’янченко Тетяна наголосили про важливу роль українських захисників, які зі зброєю в руках виборюють право нашого народу на життя, державність, власну мову та культуру. Щодня тисячі бійців ЗСУ захищають країну на передовій, охороняють її кордони на землі, у воді та в повітрі. Ризикуючи своїм життям, наші військові виборюють таку жадану для всіх перемогу, відстоюють наше споконвічне право на свободу та незалежність у тяжкій, незламній боротьбі, вкотре доводячи неабияку мужність та відвагу.

Про війну, чужу, неждану, непотрібну, геройство, біль, дочасну сивину, про ціну, яку сьогодні платять Захисники України, захищаючи Батьківщину – розповіли Парапір Денис та Скуртул Даринка. Кожне втрачене життя, кожне отримане поранення залишає незникаючий слід у душах українців.

У цій війні поклали свої голови багато наших земляків - ананьївців. Тож хвилиною мовчання та піснею «Яворина» вшанували пам’ять всіх загиблих – військових і цивільних – від російської агресії.

Тетяна Лук’янченко та Даніель Ворнікой розповіла про тисячі матерів захисників і захисниць України які перебувають у складних емоційних станах: з одного боку, вони пишаються своїми дітьми, але разом із тим щодня тривожаться й бояться за сина чи доньку, які на фронті. Коли стрес та емоції накривають з головою, часом не просто дати раду й самій собі. З усім цим важко впоратися самотужки, попри всю накопичену життєву мудрість. А поділитися переживаннями часто просто немає з ким. Попри всі негаразди, матері залишаються матерями з великої літери, які попри всі труднощі чекають на повернення до дому своїх синів та доньок. Розповідь закріпилась піснею «Чекай мене мамо».

Наприкінці виховного заходу для усіх присутніх у залі прозвучали музичні композиції у виконанні студентки 23 групи Харкової Поліни та художнього керівника коледжу Розлуцького В’ячеслава Михайловича.

До учасників виховного заходу звернувся ветеран російсько-української війни Кирлан Михайло Трохимович, який подякував учасникам заходу за цікаву насичену виховну годину та наголосив, що такі заходи допомагають гоїти душевні рани і підіймають настрій. Кажуть що чоловіки не плачуть, так це не так. Плачуть. Плачить їх серце, душа. «Є рани, які не може загоїти ні один лікар, ні один шпиталь, ні жодна медицина чи наука. Це рани душевні, глибокі і дуже тяжко їх вилікувати. І саме ви молоде покоління своєю повагою, допомогою, піклуванням лікуєте ці рани». Він побажав студентам коледжу добре навчатись і не забувати всіх тих, хто відав своє власне життя за майбутнє мирне небо над головою.

В свою чергу директор коледжу Юрій КОСМІНСЬКИЙ разом із студентами зазначили, що ЗСУ – це міцний щит і разючий меч України. Мужні воїни української армії, найкращі сини і дочки українського народу, твердо тримають ворожий удар і безжально б’ють ворога, неухильно наближаючи перемогу.

Ми низько вклоняємося перед героїзмом і самовідданістю наших захисників та захисниць, пишаємося та безмежно дякуємо кожному і кожній, хто мужньо дивиться в очі ворогу, приймає бій і бореться за Перемогу! Сил вам, стійкості, витримки, непохитної віри, надійного тилу!

СЛАВА ЗБРОЙНИМ СИЛАМ УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

Фотогалерея